ГЕРМЕНЕВТИКА ЯК ПОДІЯ СЕНСУ: МІЖ МОВОЮ, БУТТЯМ ТА ІСТОРІЄЮ

Анотація

У статті досліджується радикальний зсув у сучасній філософії – від технічного уявлення про розуміння до його осмислення як події, що відбувається в перехресті мови, буття й історії. Автор розвиває онтологічно орієнтовану герменевтику, яка розглядає сенс не як готову сутність, а як те, що виникає щоразу наново – в діалозі, мовній артикуляції та історичній ситуації. Розуміння постає не як нейтральне передавання значення, а як жива, непередбачувана зустріч, що трансформує не лише зміст, а й самого інтерпретатора. Герменевтика постає тут не як метод, а як спосіб людського буття, що відкриває простір для саморозуміння та діалогу. Спираючись на класиків (Шляєрмахер, Дільтай, Гайдеґґер, Ґадамер, Рікер) та сучасних дослідників (Walhof, Carvalho, Engelland, Rossoni), автор підкреслює, що мова – не засіб передачі, а подія виникнення смислу. Аналізуються герменевтичне коло, інтерсуб’єктивна зумовленість розуміння та історичність сенсу як простору формування ідентичності. У часи після істини герменевтика виявляється не лише філософською позицією, а екзистенційною необхідністю, що допомагає людині знаходити себе у світі смислової множинності.